На роботу - як на свято

Вишивана сорочка для повсякденного носіння? Легко. Навіть якщо у Вашому офісі строгий dress-code. Презентуємо до Вашої уваги лінію сорочок, з робочою назвою "Патріоти у підпіллі". Це жарт, звісно ж. Давно пройшли ті страшні, без перебільшення, часи коли за вишиванку можна було потрапити до буцегарні.
Але національний одяг та бізнес-стиль не завжди перетинаються - це нормально. Ми вирішили все ж таки поєднати те, що не поєднується і започаткувати новий, український бізнес стиль.

Якщо піджак поверх сорочки, вона виглядає як звичайна офісна. Але варто комусь сказати "Слава Україні!" - і під піджаком розквітають чарівні візерунки на основі щирих подільських мотивів - "Героям слава!"

Кожна сорочка пошита від початку до кінця в Майстерні. Можна, звичайно, піти шляхом найменшого опору, придбати готові сорочки та вишити на них, але якість сорочок, що пропонує більшість сучасних магазинів нас не влаштувала. До того ж, з сорочок власного виробництва, можна створити лінійку. Наприклад, це варіант "Патріота" в чорному.



Візерунок піднімається від пояса до самого плеча.


Чим зручна серія, так це тим, що на кожен робочий день, (залежно від кольору піджака, настрою, або події), можна одягати сорочку визначеного кольору. Це універсальний білий.

Справжньому джентельмену ніяк не можна без запонок!

Виріб від дизайнера, пошитий на спецзамовлення - це ознака високого статусу. А Ваш високий статус створюєте Ви і Ваші вчинки.

P.S. За творчу ідею для створення такої лінії щиро дякуємо нашому постійному клієнту з Києва, панові Анатолію! :)

Гарна новина для чоловіків!

Ми пропонуємо вашій увазі аж три нові сорочки для чоловіків. Нарешті нам вдалось попвнити пропозицію для мужчин. Отже, починаємо на вдих-видих:

1. "Сонячна" - частина комплекту "Сонячна пара". Наші городенківські сонечка виявились дуже популярним орнаментом. На прохання одного з наших клієнтів ми зробили доповнення до раніше створеної сорочки з весняної колекції.

Сонцеворот та інші солярні знаки популярні, як і дві тисячі років тому :)

2. Робоча назва "Козацька". Улюблені городенківські мотиви, Івано-Франківщина (в барвистому і водночас суворому Прикарпатті інших і не буває!). Сорочка для темпераментних і мужніх чоловіків. Приєднуйтесь!

Якщо ви раптом побачите на світлинах монгола у вишиванці, це не оптичні фокуси. Це й справді монгол... :)

3. Робоча назва цієї розкішної сорочки "Подільська". Незабаром очікуйте жіночу пару до неї. Створена за мотивами візерунків Східного Поділля. Сорочка для врівноважених, спокійних і впевнених у собі мужчин.

В такій сорочці точно не схочеш ні з ким сваритись. Усі проблеми та суперечки вирішуються миром :)

Якщо вас цікавлять ці сорочки, просимо звертатись на е-мейл, вказаний у профілі, скористайтесь комент-формою на нашому сайті http://www.skrynya.com/

У нас оновлення! :)

Процес створення та народження нової колекції такий ж інтимний, як зачаття та народження дитини. Підгледіти, як працює художник - неможливо. Легше побачити як розквітає папороть в ніч на Купайла.

Але коли автор приносить новий проект, або вже вишитий взірець для нової сорочки чи комплекту, відчуваєш щось... Подібне відчувають, напевне, молоді татусі, коли їхні половинки показують їм новонароджене маля у вікно пологового будинку...

Отже, відкриваємо новий сезон у "Майстерні одягу Ярини ЖУК"!

В цьому сезоні ми зігріємо душу й тіло "Станіславською коломийкою", "Едельвейс" або, як кажуть гуцули – шовкова косиця додасть елегантності та оригінальності і на офіційних зустрічах, і на побаченні. Подільські "Дзвіночки" –наша пропозиція шанувальникам витонченості і класики. "Трипільська пара" – повна гармонія для закоханих і рідних...

Бажання бути "не таким, як усі", зазвичай властиве неординарним особистостям і просто хорошим людям.

Ми Вам допоможемо! :)

------------------------------------------------------------------------------------
світлина з ресурсу jake.hiblogger.net

Каштани розквітнули. Уявляєте?

А в центрі Львова, на проспекті Свободи каштани випустили свічки... Неймовірне видовище - каштани цвітуть восени. Круто. Буває, що бузок розпускається на "бабине літо". Але щоб каштани... Таке вперше бачу. Говорять - аномалія. Отакої.

"Зимовий каштан". Ось "Зімняя вішня" (злі язики казали - "Вішняя зімня") є, чому б не бути "Зимовому каштану"? Красиво.

Заїзд з вулиці Кукурудзяної...

"Львівський тиждень моди" тривав рівно три дні. Це на один день більше, в порівнянні з минулим роком. Наступний ж "тиждень" триватиме чотири дні - подейкують втаємничені особи.

Почнемо з організації. Тут варто відмітити, що вся проблема цього заходу полягала в тому, що він ще молодий. Звідси і проблеми з організацією, промоцією та складом учасників.

Ось приклад плакату "Lviv Fashion Week" - це орієнтир, за яким відвідувач мають знайти вхід у виставковий центр.

Захід проходив у виставковому центрі "Лемберг".

Будівля розташована на одній з найбільших вулиць Львова - вул. Богдана Хмельницького. Проте вхід в виставковий центр був з протилежного боку - з вулиці Кукурудзяної. Околиці, зізнаюсь, вражали. День перед нашим візитом випав дощ. Люди, котрі добирались пішки - повертались з цієї точки додому, бо були по-вуха в болоті.

Було заявленно суддівство, але хто саме були були ці судді, особисто для нас так і залишилось таємницею. Хто відбирав учасників? Хто оцінював труд молодих модельєрів? Невідомо.

Публіка була як і на усіх модних показах - гламурна до неможливості. Але саме мистецької складової було досить мало. Серед відвідувачів були помічені кілька викладачів з Львівської академії мистецтв, учасники показів та шоу-рума. Решта - персони невідомого походження з неймовірно пихатими обличчями та преса.

Кілька слів про самих модельєрів. Ми утримаємось від оцінки представлених колекцій (перепрошуємо за повтор), тому що ми - не експертна рада. Ми відвідали показ торгової марки Folk L'OR (фото кількох костюмів ми презентуємо в цьому пості). Грамотна робота та цікаве виконання. Величезне враження отримали від колекції вірменського дизайнера Кеворка Шадояна. На жаль, фото з-за завіси вийшли не дуже якісні, а пильна охорона не давала й пташці пролетіти без запрошення.

Загалом враження позитивні. Добре, що молодь сама намагається пробити собі шлях. Попри дрібні недоробки, "Львівські тижні моди", хоч і не складають конкуренцію головному подіуму країни, але додадуть свіжой струмінь в те болото, що зветься українським модним ринком :)

Дощик закінчився. "Lviv Fashion Week" також...

Ось і пройшов "Lviv Fashion Week"! гості і журналісти розійшлись, молоді дизайнери спаковують свої колекції у валізи, моделі знимають макіяж, а ми ідем переварювати інформацію та впорядковувати свої враження.

Одне можемо сказати - вживу дійство виглядає краще, ніж на фото.

Відносно організації - львівський рівень. І цим усе, думаю, сказано.

Свіжі фото та докладніша розповідь про те, що було у виставковому центрі "Лемберг", вхід у який був виключно з вулиці Кукурудзяної - завтра!... :)

-----------------------------------------------------------------
світлина з ресурсу lvivfashioweek.com
фото Євгена Кравса

А у Львові дощик та "Львівськи тижні моди"

Львів… Не один рік пройшов з цим містом. Він став нам як рідний. Знаходячись з оказією в місті Лева, приємно погуляти по вуличках, зустріти знайомих, відмітити, що щось змінилось, а щось ні.

Торгівельний центр «Магнус», п’ятий поверх, заклад «Тарко». Звідси відкривається вид на центральну частину міста (ну, власне, «центральну» частину, то гучно сказано, бо видно здебільшого лише верхівки найвищих споруд та дахи). Але і це тішить око, коли приїжджаєш до Львова добре, якщо хоч раз на місяць.

За вікном типова львівська погода – «мжичка» (дрібненький дощик, від якого навіть парасоля мало рятує, бо він такий легкий, що висить у повітрі як тонкий водяний пил). В таку погоду добре сидіти ось так, в якійсь кнайпі, на столі кава з коньяком, ноутбук і фотоапарат… Нікуди не спішити і ні про що важливе не думати…



А думати, насправді є про що. Цими днями у Львові тривають тижні моди «Lviv Fashion Week». Явище для Львова неординарне і неоднозначне. Неординарне тому, що створений він як альтернатива «пафосним» Київським тижням Ukrainian Fashion Week, на котрі молодим дизайнерам пробитись дуже важко (організатор «LFW», Петро Нестеренко-Ланько відчув це на собі, з боями пробившись два роки тому на головний подіум країни). А неоднозначне тому, що правила проведення дещо відрізняються від загальноприйнятих. Чому? У всьому світі ставка робиться на «байєрів» - професійних скупщиків колекцій. Організатори ж «LFW» роблять упор на підприємства, що потрібують молодих талановитих дизайнерів. Своєрідна біржа fashion-праці виходить :)

Повне враження від «LFW» ми отримаємо вже завтра, коли відвідаємо цей перфоманс, але попереднє враження вже склалось після перегляду офіційного сайту «Lviv Fashion Week». Перше, що кидається в очі, відсутність… подіуму. Звичного нам «язика», на якому власне, і відбувається дефілє, нема – змість нього звичайний ковролін. Це мінус, як на мене.

Я втримаюсь від детальних коментарів стосовно презентованих у попередні два дня колекцій (це справа критиків), але відмічу, що одного з критеріїв відбору на показ, а саме (цитую): «Моделі мають бути комерційними, адаптованими до подальшого масового тиражування, орієнтованими на споживача (крайній авангард небажаний)» - більшість модельєрів не дотримувалась. Авангарду було досить і навіть більше.

Зрештою, повне враження буде завтра, а сьогодні є тільки Львів, кава, мжичка і спокій…

------------------------------------------------------------------------------------

світлини з ресурсу lvivfashionweek.com

фото Євгена Кравса

В цьому пості ані слова про вишивку! :)

Власне, це вже друга презентація альбому «тиХИЙ» - перша відбулася в клубі «Докер-паб» у Києві ще 25 числа. Однак за словами очевидців, що побували там, львівська вечірка вийшла більш неформальною.

Спочатку, поки Віті не було, поговорили з продюсером Олегом Збаращуком про наші спільні справи. Олег нервувався і вирішував питання на рівні «чому не можна клеїти на скотч плакати гурту на стіни» і «чому закривають вихід з бару на вулицю, перекриваючи музикантам доступ до автобусу». В продюсера нервова робота – однозначно.

Нарешті приїхав Вітя

Ми трохи поспілкувались (вже не по справах). Після sound-chek була прес-конференція, яку ми благополучно прогавили, спілкуючись з дружиною Віктора Танею та улюбленою Тещею.

Бар «Пікасо» тішив своїми пропозиціями.

Незважаючи на біду з кухнею, балкони для журналістів (ліворуч від сцени) і VIP-гостей (праворуч), тішили своїм асортиментом.

На стійці Вітіного мікрофону було пов’язано щось біле. Усі гадали, а чи не пов’язано це з піснею «Білі Троянди»? Все виявилось набагато прозаїчніше – це рушник, яким Вітя витирав трудовий піт з чола.

На сцені відбувалось «вісьолоє бєзобразіє». Відривались, хто як може. Ян Нікітчук (труба) і прапорщик Сергій Шамрай (тромбон) показували чудеса синхронного вар’ятства, особливо замап’яталось одночасне падіння на спину в фіналі однієї з пісень. Кльові пацани, що ж тут скажеш… :)

Розстановка сил на сцені була така

Вітя співає «..о-ой, тиХУЮ…» («Ой, піду я на гору крутую, заспіваю я пісню тихую») – беззаперечний хіт альбому.


А Таня тим часом чемно чекає на чоловіка у VIP-ложі.


При виконанні хітів «Білі Троянди», «Олені» та «Ukrainian фолк-панк», зал просто шаленів. Атмосферу свята створив самогон, яким частувалі дорогих гостей прямо при вході. Закушували салом та хлібом.

На танцполі разом з батьками клубились і дітки


Словом, вечірка вдалась! Додому змість обіцяного «в сьомій-восьмій вечора», ми прийшли опівночі…

Про результати співпраці Майстерні з гуртом «ТІК», поділимось в блозі незабаром :)

Презентація нового альбому гурту "ТІК" у Львові

День другого жовтня промайнув непомітно (вже півгодини, як третє). Щойно ми повернулись з презентації нового альбому "тиХИЙ" відомого гурту "ТІК". Дійство відбувалось у львівському клубі "Пікасо" (або в народі "Пікашка")

Чесно кажучі, приїхали туди: по-перше - до друзів Віті та Тані Бронюків, відзначити досягнення гурту - новий альбом. По-друге - по справах (по яких саме поки що не говоритимемо - самі побачите незабаром :). І по-третє - подивитись власне на саму презентацію. (Ну, думаємо спочатку переговоримо там по справах, а потім зробимо пару фоток та потопаємо... Ага...)

Але, спочатку справи, потім Вітя приїхав, потім Таня і пішло-поїхало... Третє з другим помінялись місцями (бо друзі - це святе!), і ми здорово відірвались. Народ в клубі ковбасився так, що тупіт ніг на танцполі був відчутний аж на балконах.

Музика нового альбому дуже позитивна. Рекомендую "Ukrainian фолк-панк" - всидіти неможливо! Як сказав Вітя: "Той, хто не танцює - той Кіркоров!" :)

Сьогодні ж обіцяємо докладний репортаж з презентації - буде цікаво! :)

А в нас знову поповнення!

А в нас нове поповнення! Ярка зробила веселу таку безрукавку - світлу, веселу, теплу. З червоними та зеленими кутасиками. Називається "Станіславська коломийка". Станіславська - бо живемо ми в славному місті Станіславі (Станіславові, якщо на польський кшталт), який пізніше було перейменовано на Івано-Франківськ. Коломийка - бо вийшла вона така ж весела і задириста як гуцульська коломийка.

Вона пасуватиме як до джинсів, так і до спіднички. Під низ можна одягати все, що забажає душа і Ваша фантазія бо кептарик - річ невибаглива, його носили і влітку і взимку. Влітку він рятував від холодних гірських ночей, а взимку допомогав зберегти тепло.

Виконаний зі світлої вовни, кептарик відмінно комбінуватиметься з будь-якими сорочками, блузками або гольфом. В кращих гуцульських традиціях, камізелька оздоблена по краях металевими галунами ("пістонами", як їх називають гуцули)

Світлий кептарик додасть настрою та зігріє прохолодними осінніми днями. Сьогодні "Станіславська коломийка" вже була готова, і, незважаючи на похмурий ранок, фото вийшли досить веселі :)

Орієнтовна ціна "Станіславської коломийки" - 600 гривень. Для замовлення напишіть відгук, або звертайтесь на e-mail, що вказаний у профілі.