Зазвичай, я розказую не тільки про те, як пройшов показ або якесь дійство за нашою участю, але пізніше, і про те, що відбувалось за лаштунками :) А часом те, що відбувається за кадром, буває набагато цікавіше аніж те, що бачить публіка.
репетиція фінального виходу моделей порталу "Рідна мода"
Отже, чим такий цікавим став наш показ на «Країні мрій»? Тим, що запрошення взяти участь у «етно-fashion», надійшло нам рівно за шість днів до його початку. Це при тому, що для нормальної підготовки до показу, потрібно не менше шести місяців! Але в нас було лише шість днів, і тому робота в Майстерні тривала майже цілодобово. Підготовка виробів, прасування, координаційна робота з нашим представництвом у Трускавці та Києвом. Дякуємо нашому представникові у Трускавці Лесі ДІДИК , та помічнику Олега СКРИПКИ, координатору «етно-fashion» на «Країні Мрій» Юлії МАКАРЧУК – завдяки їх оперативності нам вдалось належним чином підготуватись до показу.
Сюрпризом стало те, що через дощову погоду показ, що мав відбутись під відкритим небом прямо на фестивалі, перенесли у музей Олеся Гончара, що поряд з Лаврою. Другим сюрпризом стала відсутність професійних моделей, що звикли працювати з подіумом. Але сюрпризи, що на перший погляд здались проблемами, згодом навіть зіграли нам на руку.
репетиція фінального виходу моделей "Майстерні одягу Ярини ЖУК"
Приміщення музею Олеся Гончара виявилось досить зручним для показу. Сцену, що височіла позаду ми використовувати не стали (занадто складно моделям обіграти підйом та спуск зі сцени), проте використали максимум корисної площі перед місцями глядачів. Прибувши на місце уранці, ми одразу розпочали підготовку до дійства.
виставили дівчат в рядок для знайомства :)
Для початку познайомились з хлопцями та дівчатами, що мали взяти участь у показі в якості моделей. Моделі були на вагу золота і були задіяні в інших показах, тому треба було координувати порядок перевдягань. Але справжні складнощі почались на стадії постановки самого показу. Треба було навчити моделей правильно ходити, навчити елементарним речам – вихід, контрапост, поворот, повернути у потрібному місці, вчасно зійти з подіуму… На це пішло години чотири.
"...тут зупиняємось і стаємо в контрапост..."
"...тепер рухаємось до лівої трибуни. А вам поки стоп! За моєю командою... Поїхали!..."
Ми допомагали своїм друзям з порталу «Рідна мода», тому схема наших показів була однаково проста. Спочатку дівчата, потім хлопці, потім зірки показу і у фіналі – модельєр.
«Рятування потопаючих справа рук самих потопаючих», тому я узявся за режисуру. Власне кажучи, всю схему проходу розробила Ярина, як професіонал. Я же вперше у житті, не маючи навичок та спеціальної освіти я взявся ставити показ… Моя бурна діяльність та поставлений голос допомогли мені керувати – моделі покірно виконували все, що вказував їм Великий та Жахливий (в прямому (враховуючи мій зовнішній вигляд після безсонних ночей) та переносному сенсі цього слова), пан режисер… Ну, мені тільки дай покомандувати, ага… :)
"...Спокойно! Командовать парадом буду я!..." :)
"...так виглядає третя позиція. Але вам того знати не треба. Зараз Ярина покаже, як вставати в контрапост!..."
"...а ось так я граю в боулінг!..." :)
Моделями за лаштунками (перевдягання, аксесуари та вихід на подіум) керувала Ярина. Я по команді приймав їх на зворотній стороні зали. Для поворотів ми використали яскравий помаранчовий скотч, жирними хрестами помітивши місця для розворотів та зупинок. Усе, здавалось, просто – вихід, зупинка в центрі, контрапост, перехід під праву трибуну, зупинка, розворот, перехід під ліву трибуну, розворот і вихід за лаштунки. Насправді просто. На справі – складно. Але вийшло в решті решт
дуже пристойно :)
зірки Тоня та Софія на репетиції :)
В якості зірки в нас виходила за п’ять хвилин «голос країни» Тоня МАТВІЄНКО, а у «Рідної моди» Олег СКРИПКА. Так що рівно дві хвилини я був його керівником :)
Олег СКРИПКА слухався моєї команди :)
Загальне враження після показу – відчуття колосальної втоми. Але відчуття приємне, як після добре зробленої роботи…
З повагою до вас, Майстерня :)
